Очікує на перевірку

Жулі Дельпі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Жулі Дельпі
Julie Delpy
Зображення
Жулі Дельпі
Жулі Дельпі
Дата народження21 грудня 1969(1969-12-21) (54 роки)
Місце народженняПариж, Франція
ГромадянствоФранція Франція / США США [1]
Alma materШкола мистецтв Тіша
Професіяакторка, режисер, співачка
Кар'єра1978—
ЧленствоГільдія сценаристів Америки, західd
Нагороди«Оскар» за найкращий адаптований сценарій (2005)
IMDbID 0000365
CMNS: Жулі Дельпі у Вікісховищі

Жулі́ Дельпі́ (фр. Julie Delpy; *21 грудня 1969(19691221), Париж, Франція) — французько-американська акторка, режисер і співачка.

Біографія

[ред. | ред. код]

Жулі народилась 21 грудня 1969 року в Парижі в сім'ї директора театру Альбера Дельпі та акторки Марі Пілле. Вона єдина дитина в сім'ї.

Дельпі розповіла, що страждала від проблем зі здоров'ям: у неї були постійні мігрені та напади паніки [2].

Акторська кар'єра

[ред. | ред. код]

1984 року у віці 14 років Дельпі помітив кінорежисер Жан-Люк Годар, який зняв її у фільмі «Детектив». Два роки по тому Жулі знялась у головній ролі у фільмі «Пристрасть Беатріс» Бертрана Таверньє. За цю роль вона була нагороджена премією «Сезар» як найбільш багатообіцяюча акторка. Гроші, які заробила, вона витратила на першу поїздку в Нью-Йорк. Дельпі стала відомою після виходу фільму «Європа Європа», в якому зіграла головну роль. Її героїня-нацистка закохалась у героя, не знаючи, що він єврей. У фільмі Жулі мала вільно спілкуватись німецькою мовою [3].

Після успіху «Європи Європи» Дельпі знялась у кількох європейських і голлівудських фільмах. 1993 року вона зіграла головну роль у фільмі Кшиштофа Кесльовського «Три кольори: Білий», другій стрічці з трилогії «Три кольори», вона також з'явилась у двох інших фільмах у тій же ролі [4][5].

1995 року Дельпі зіграла головну роль з Ітаном Гоуком у фільмі «Перед сходом сонця» [6]. Ця роль стала однією з її найвідоміших на міжнародному рівні [6]. Фільм отримав позитивні відгуки та вважався одним з найвизначніших фільмів 1990-х років. Успіх у фільмі допоміг їй 1997 року пройти кастинг на роль у стрічці «Американський перевертень у Парижі» [7].

2001 року Жулі разом з коміком Мартіном Шортом зіграла у 30-хвилинному фільмі «СінеМажік» (фр. CinéMagique). 2002 року ця робота отримала нагороду від асоціації «Themed Entertainment Association».

Сценарист і режисер

[ред. | ред. код]

Дельпі цікавилась професією режисера ще з дитинства, і навіть відвідувала курси режисури в Нью-Йоркському університеті. 1995 року вона написала сценарій і зняла короткометражний фільм «Бла Бла Бла» (англ. «Blah Blah Blah»), який було показано на кінофестивалі «Санденс». 2002 року вона зняла перший повнометражний фільм «У пошуках Джиммі», до якого теж написала сценарій.

2007 року Жулі написала сценарій і зняла фільм «2 дні в Парижі», в якому зіграла одну з головних ролей разом з Адамом Голдбергом.

2009 року Дельпі зіграла у своєму третьому знятому фільмі «Графиня» головну роль Елізабет Баторі. У фільмі також знялись Даніель Брюль і Вільям Гарт[8].

"Лоло" став другим франкомовним повнометражним фільмом Дельпі і першим, який вона зняла після "2 днів у Нью-Йорку". Вона також була запланована як сценарист і режисер фільму HBO "Ракова лисиця" з Кейт Бланшетт у головній ролі Маріси Акочелли Маркетто, карикатуристки з The New Yorker, у якої діагностували рак[9].

Музика

[ред. | ред. код]

2003 року Дельпі випустила альбом «Julie Delpy». Три композиції з цього альбому, «A Waltz For A Night», «An Ocean Apart» і «Je t'aime tant», увійшли до саундтреку до фільму «Перед заходом сонця». Вона також виконувала пісню Марка Коллінза «Lalala» у титрах «2 днів у Парижі», для якого теж написала всі саундтреки[10].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

1990 року Дельпі переїхала до Нью-Йорка, а через декілька років — до Лос-Анджелеса. 2001 року вона взяла громадянство США, але від французького не відмовилась [1]. Зараз Жулі буває і в Парижі, і в Лос-Анджелесі [11][12].

З 2007 року Дельпі зустрічається з німецьким кінокомпозитором Марком Штрайтенфельдом [13]. У січні 2009 року в пари народився син Лео [14].

Фільмографія

[ред. | ред. код]
Рік Назва Роль Примітки
1978 Громадянські війни у Франції У титрах вказана як Жуль Пілле
1982 Третій рівень Короткометражний
1985 Класика Короткометражний
1985 Детектив Мудра молода дівчина
1985 Любов або майже любов Мелі
1986 Погана кров Ліза
1987 Пристрасть Беатріс Беатріс де Кортемар
1987 Король Лір Вірджинія (у титрах відсутня)
1988 Інша ніч Марі
1989 Темна ніч Вірджин Марі
1989 Неспокій Короткометражний
1990 Європа Європа Лені
1991 Зуби моєї матері Жулі Короткометражний
1991 Мандрівник Сабет
1992 Варшава: рік 5703 Фрида
1993 Три мушкетери Констанція
1993 Молодше й молодше Мелоді
1993 Вбити Зої Зої
1993 Три кольори: Синій Домінік (камео)
1994 Три кольори: білий Домінік
1994 Три кольори: Червоний Домінік (камео)
1995 Бла Бла Бла Короткометражний Також автор сценарію, режисер і продюсер
1995 Перед сходом сонця Селін
1996 Місяць Тайхо Лена
1997 Тисяча чудес світу Єва Пурпур
1997 Американський перевертень у Парижі Серафін Піжо
1997 Алеї та автостради Відео
1998 Пригощання Франческа
1998 Лос-Анджелес без карти Джулі
1998 Злочин і кара Соня Телефільм
1999 Справжнє кохання Телефільм
1999 Пристрасть Ейн Ренд Барбара Бренден Телефільм
1999 Я з групи підтримки
2000 Пісок Лілл
2001 Дослідження сексу Хлоя
2001 Парк МакАртур Венді
2001 Пробудження життя Селін
2001 Вдача новачків Аня
2001 Швидка допомога Ніколь Телепрограма, 7 серій
2002 Вілла троянд Луїз Кретер
2002 У пошуках Джиммі Ел Також автор сценарію, режисер і продюсер
2002 СінеМажік Маргарита
2003 Ноттінг Гілл Шарлотта
2004 Перед заходом сонця Селін Також автор сценарію
2004 Франкенштейн Кароліна Франкенштейн Мінісеріал
2005 Зламані квіти Шері
2006 Легенда Люсі Кейс Жанна Кулі
2006 Містифікація Ніна ван Палландт
2006 Винні серця Шарлотта
2007 Повітря, яким я дихаю Джина
2007 2 дні в Парижі Меріон Також автор сценарію, режисер і продюсер
2009 Графиня Елізабет Баторі Також автор сценарію, режисер і продюсер
2011 Канікули на морі Анна Також автор сценарію
2012 Проходи Анна
2013 Перед опівніччю Селін
2015 Месники: Ера Альтрона Мадам Б
2016 Матусин синок Віолетта Також режисер, сценарист

Нагороди та номінації

[ред. | ред. код]
  • 1987 Сезар — найбільш обіцяюча акторка («Погана кров» (1986))
  • 1988 Сезар — найбільш обіцяюча акторка («Пристрасть Беатріс» (1987))
  • 1991 Європейський кіноприз — найкраща акторка («Мандрівник» (1991))
  • 1995 MTV Movie Award (номінація) — найкращий поцілунок («Перед заходом сонця» (1995))
  • 2004 San Francisco Film Critics Circle Award — найкраща акторка («Перед заходом сонця» (2004))
  • 2005 Оскар — найкращий адаптований сценарій («Перед заходом сонця» (2004))
  • 2005 Writers Guild of America (номінація) — найкращий адаптований сценарій («Перед заходом сонця» (2004))
  • 2005 Empire Award — найкраща акторка («Перед заходом сонця» (2004))
  • 2005 Незалежний дух (номінація) — найкращий сценарій («Перед заходом сонця» (2004))
  • 2005 Online Film Critics Society Award (номінація) — найкраща акторка («Перед заходом сонця» (2004))
  • 2005 Online Film Critics Society Award (номінація) — найкращий адаптований сценарій («Перед заходом сонця» (2004))
  • 2007 Mons International Festival of Love Films Award — «Coup de Coeur» («2 дні у Парижі» (2007))
  • 2008 Сезар — найкращий сценарій («2 дні у Парижі» (2007))

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б «Julie Delpy is bursting with feeling, full of words - and all that is propelling her beyond the screen» [Архівовано 21 березня 2012 у Wayback Machine.] San Francisco Chronicle, 4 листопада 2004. (англ.)
  2. ↑ Julie Delpy Movie and Career Information. Архів Movie Times оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 23 листопада 2011. (англ.)
  3. ↑ Julie Delpy Biography. Архів The New York Times оригіналу за 4 листопада 2012. Процитовано 23 листопада 2011. (англ.)
  4. ↑ Kieslowski, Krzysztof. Kieslowski on Kieslowski. Edited by Danusia Stok. London: Faber and Faber, 1998, стор. 212. (англ.)
  5. ↑ Insdorf, Annette. Double Lives, Second Chances: the Cinema of Krzysztof Kieslowski. New York: Hyperion, 1999, стор. 153—165. (англ.)
  6. ↑ а б Goupil, Hélène. The Zen of Julie Delpy. Архів France Today оригіналу за 8 липня 2011. Процитовано 23 листопада 2011. (англ.)
  7. ↑ Puig, Claudia. Julie Delpy's '2 Days' has its moments. Архів USA Today оригіналу за 28 серпня 2010. Процитовано 23 листопада 2011. (англ.)
  8. ↑ The Countess [Архівовано 18 жовтня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
  9. ↑ Goldberg, Lesley (12 березня 2013). Cate Blanchett Developing ‘Cancer Vixen’ at HBO. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 22 березня 2023.
  10. ↑ http://entertainment.timesonline.co.uk/tol/arts_and_entertainment/film/article458036.ece [Архівовано 9 серпня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
  11. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 9 серпня 2011. Процитовано 23 листопада 2011.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  12. ↑ Guthmann, Edward (4 листопада 2004). Julie Delpy is bursting with feeling, full of words — and all that is propelling her beyond the screen. San Francisco Chronicle. Сан-Франциско: Hearst. ISSN 1932-8672. Архів оригіналу за 21 березня 2012. Процитовано 29 липня 2010. (англ.)
  13. ↑ Інтерв'ю: Жулі Дельпі. Архів оригіналу за 22 липня 2009. Процитовано 23 листопада 2011. {{cite web}}: Недійсний |deadurl=404 (довідка) (англ.)
  14. ↑ Julie Delpy: 'I Love Everything About Motherhood. Архів оригіналу за 21 серпня 2009. Процитовано 23 листопада 2011. (англ.)

Посилання

[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Жулі Дельпі
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жулі_Дельпі&oldid=43328518